Тема приниженої людини, її ураженої гідності та хворобливих амбіцій, уже відображена в інших творах Ф. М. Достоєвського, стала центральною в «Селі Степанчиковому», де постала в новому, несподіваному ракурсі: психологічно уражена, болісно усвідомлююча в душі свою духовну неповноцінність, у минулому принижена людина переростає тут у мучителя й тирана; її переповнюють дріб’язкова злоба й ненависть до навколишніх людей разом із постійною потребою психологічного самоствердження за рахунок тиранії над ними…