Зсув часу по-марсіанськи

Марсіанські колоністи борються за краще життя. Особливо приваблюють їхні ідеї змінити минуле. Тож вони звертаються до релігії блікменів — корінних мешканців Марса. Адже якщо дух священної скелі під назвою «Брудна Башка» виявить прихильність, колоністи отримають те, про що просять…

крізь товщу фенобарбітуратної дрімоти до Сільвії Болен долинув чиїсь поклик. Різко прорвавши нашарування, в яких вона тонула, цей поклик миттєво зруйнував ідеальний стан безособовості.

— Мамо, — знову покликав син із вулиці.

Сівши на ліжку, вона зробила ковток води зі склянки, опустила босі ноги на підлогу й з труднощами підвелася. На годиннику було дев’ятнадцять тридцять? Ні — дев’ята тридцять. Знайшовши халат, вона рушила до вікна.

«Треба кидати. Краще здатися на милість шизофренії, приєднавшись до всіх інших».

Сільвія підняла штору, і її засліпило сонячне світло звичного червонувато-пилового відтінку. Вона прикрила очі рукою.

— У чому справа, Девіде?

— Мамо, приїхав об’їжджач каналу!

Отже, сьогодні середа. Вона кивнула й, повернувшись, невпевнено попрямувала на кухню, де їй удалося поставити на плиту добрий старий глиняний кавник.

«Що я маю? Для об’їжджача все готово. У будь-якому разі. Девід простежить». Вона увімкнула воду і бризнула собі на обличчя. Вода була каламутною й неприємною, і Сільвія закашлялася. «Треба спустити воду в баку. Вичистити, додати хлорки, перевірити, наскільки засмітилися фільтри; можливо, засмітилися всі. Невже об’їжджач не може?.. Ні, це не його справа».

— Мені ти потрібна? — запитала Сільвія, відчиняючи задні двері. Холодне повітря закрутило навколо неї вихором, забиваючи легень дрібним піском. Вона відвернулася, прислухаючись до відповіді сина. Його виховання вимагало відмовитися від допомоги.