— Телиці тобі, що, мало, Дене? — похитує головою Славік. — Ну ти їх, що ли, підкуй, щоб не тікали до інших.
— Ще й мачо! — фиркає він. — Серйозно думаєш, що будь-кого укладеш у ліжко? Кидаю на друга погляд і кажу: — Якщо встоїть — подарую тобі свою тачку. Ні, віддаси мені свою. Що скажеш?
— Згідились. Строк — два тижні. Жертву я виберу сам.
Він вилетів з натовпу на дискотеці й поцілував мене. А потім шукав, бо не міг забути. А я й зовсім закохалася, вперше в житті. Настільки, що готова віддати себе всю без залишку. Мій коханий, мій перший, мій єдиний… Той, хто сперечався на мене.