Через дурну випадковість я прикріпила до листа в видавництво не той документ. Замість обіцяного фентезі пішов «той самий» файл — фанфік про безнадійну, соромну й всепоглинаючу закоханість… у мого нового редактора.
Життя й так встигло мене потріпати: болісне розставання, різкий поворот у кар’єрі, а потім переїзд із провінційної глушини в саме серце Нью-Йорка. Додатково — мій особистий «подарунок» у вигляді синдрому, через який мене періодично накривають непритомності, і поруч завжди має бути Бенджі, мій чарівний рятівник на чотирьох лапах.
Але ніщо з цього не підготувало мене до нього.
Чейз Доусон — мій редактор. Лідяно-блакитні очі, постать, від якої збивається дихання, бездоганне темне волосся. Додайте дотепність і блискучий розум — і отримаєте ідеального книжкового бойфренда. І так, я точно знаю, про що говорю, бо щойно розписала кожну його рису в пекучих деталях у рукописі, який ніхто — тим більше він — не мав побачити. Але я взяла й відправила його Чейзу поштою.
І це ще не найстрашніше: мій чудовий редактор навіть не здогадується, що сам переконав керівництво дати зелене світло книжці, де він — головний герой. Він тримає в руках роман про себе.
Про нас.
А попереду — два місяці в одному кабінеті: правки, переписування й розбір по рядках кожного хвилюючого абзацу. Абзацу з роману, який надто відверто розповідає про нас двох.