Щастя ходить босоніж

Ми мчимо крізь життя, ледве встигаючи перевести подих і переобутися на ходу. Кросівки — для здоров’я, гострі шпильки — для кар’єри, тапочки — для дому. Щойно були босоніжки, а вже знову — зимові чоботи. І ми біжимо, біжимо, біжимо… Ніби за поворотом нас чекає щось таке, чого нам не вистачає для повного щастя.

І в цьому бігу ми не помічаємо, що щастя поруч. Воно ледь уникає нашого стрімкого натиску, боїться наблизитися, щоб його не затоптали. Воно обережно підтискає ноги, щоб їх не притиснули наші жорсткі підбори. Адже щастя ходить босоніж…