Іван Бунін — перший російський лауреат Нобелівської премії з літератури. «Село», «Митина любов», «Окаянні дні», «Темні алеї» — лише деякі з його творів, перекладені всіма провідними європейськими мовами.
До цього видання увійшли повісті «Сухооділ» і «Веселий двір», оповідання «Захар Воробйов», «Нічна розмова», «Поруч із дорогою» та інші твори, написані між 1911 і 1916 роками — у той час, коли Іван Олексійович Бунін був уже не просто літературно цікавим письменником, а затребуваним прозаїком, книги якого розходилися великими накладами.
Твори автора, що увійшли до цього збірника, вирізняються яскравими образами, тонко підібраними порівняннями, описами, що западають у душу: заросла травою хатинка в панському саду, старенька мати, яка з останніх сил поспішає навідати безталанного сина, та інші — і так само важкими долями абсолютно різних людей: і збіднілих поміщиків, і простих селян.