«Я придумаю світ, де є добро і зло,
Де кришталевою є вода, де в героїв щастить.
Світ, де взимку завірюхи… палає вогонь…
Скелі урвищ здіймаються… пил стовпом від погонь…
Де місяць серед зір тихо блукає вночі,
І сонце вранці встає, хліб доходить у печі…
Світ, де серця люблять, долаючи ворогів,
Де трава висока… луне дзвін від кайданів…
Королі й блазні правлять світом віки.
На просторах степових там кочують стада.
Я придумаю все — від всесвіту до чаші…
То чому ж світ фантазій так схожий на наш?»