Саван алої троянди

Здається, нову справу Степана Кошкіна можна розкрити, не покидаючи місця події: жертва встигла власною кров’ю написати на стіні ім’я вбивці. Передбачуваного злочинця спіймано, але він не визнає своєї провини й, здається, не має мотиву. Та поки поліція посилено шукає цей мотив, Кошкінові потрапляють до рук щоденники тієї самої жертви — Алли Соболевої, найдобрішої жінки сорока п’яти років, вдови респектабельного чоловіка, яка вже довгі роки тихо й самотньо живе в старому маєтку серед рожевого саду.

А щоденники розповідають про ті часи, коли Аллу називали Розою, коли вона була юною й зовсім не такою безневинною та благочестивою, як про неї звикли думати… Чим глибше Кошкін поринає в читання, тим більше для нього стає очевидним: простим розслідування цієї справи точно не буде.