Літописець Росії кінця XIX – початку XX століття, сатирик Микола Олександрович Лейкін, як завжди, точно вловлює ті образи співвітчизників найрізноманітніших станів і характерів, які він, як то кажуть, підгледів у житті. У цьому, десь смішному, а десь сумному романі, дотепно обігруються найрізноманітніші типи персонажів. Самотній літній купець Трифон Іванович Заколов проймається теплими почуттями до своєї куховарки Акулини. Скромна й тихa жінка справді змінюється під впливом свого нового статусу в домі, і динаміка між «сатирами» та «німфою» кардинально змінюється. Подруга-горнична дає Акулині корисні, з її точки зору, поради, а родич із села проситься на хлібну посаду, і далеко не одразу зрозуміло, до чого призведе ланцюжок подій, що почався з простої симпатії.