Саспига

Містичний хорор, натхненний міфами Алтаю. Читачка: Вікторія Ісакова

Роман про те, що втекти від себе можна, але шляху назад уже не буде.

На Алтаї, далеко від цивілізації, з кінної туристичної групи зникає туристка Ася. На її пошуки вирушає кухарка Катя, і не стільки її гріє бажання знайти погано пристосовану до суворих умов гірську “міську” жінку, скільки дивне відчуття нереальності того, що відбувається.

У старих урочищах діють власні закони. Тут вітер зберігає імена, про які давно забули, а в нічній тиші ледь-ледь позвякує кінська збруя. І якщо дивитися в темряву надто довго, вона починає дивитися у відповідь. Тут мертві повертаються, а живі зникають без сліду, розчиняючись у хащах лісу. Місцеві кажуть, тут живе саспига — недосяжна, бажана, непередбачувана. Про неї не говорять уголос і не кличуть на ім’я, але всі знають: якщо зустрінеш саспиґу — назавжди втратиш дорогу назад.

Цей напружений, крижаний душу трилер змусить навіть найдобросовісніших скептиків сумніватися в реальності. Тут межі справжнього й вигаданого розмиваються до невпізнаваності: мальовничий ліс перетворюється на тісний, замкнений простір, а герої, слідуючи традиціям «Піщаного чоловіка» Гофмана, більше не можуть покладатися ні на очі, ні на вуха. Як зберегти самовладання, коли владний поклик манить піти за ним?

Слухайте в магнетичному виконанні неймовірної Вікторії Ісаковой.

Преса про книгу:

«Є автори, які вміють точно й з любов’ю писати про місця та людей, роблячи їх теплими, живими, впізнаваними. Є автори, які вміють розповідати запаморочливо захопливі історії. Тих, хто вміє і те, і те, — одиниці. Роман Каріни Шаінян одразу й затягує, і жахає; це водночас напружена психологічна драма та натхненний гімн алтайській землі», — Галина Юзефович

«„Саспига“ — це подорож у світ, де все справжнє: і гори, і коні, і люди, і демони. Біль, який вони всі відчувають, теж справжній — і від цієї щирості, безсумнівності та ясності стає або дуже страшно, або дуже хочеться плакати. Карина написала важливу й красиву книгу», — Анна Козлова

«Шаінян, можливо, винайшла новий піджанр — „алтaйський ґотик“. У її романі доля сучасної міської дівчини вплетена в міфологію Горного Алтаю. Тайга, гори, коні — і саспига, істота водночас міфічна й реальна, чиє м’ясо може втамувати всі печалі…» — Юлія Гумен