З ковтком чужої крові ти отримав(ла) НЕЩО…
До дверей під’їзду лишалося зовсім трохи — хіба складно хоча б трохи прискорити крок? І так плило б далі звичне, спокійне життя… Не було б викрадення, чужого міста, чужої країни й чужого світу — не кажучи вже про чужу реальність… Не було б болю, що розриває свідомість, жахливої вони від спаленого власного м’яса, обгорілих волосся й шкіри. Та втім, коли тебе зажарюють живцем, тут не до запахів. Єдиний вихід — світляниста пляма порталу. Куди? Та яка, до біса, різниця! Лише б вирватися з цього пекла — вогню, вибухів, стрілянини, мертвих тіл, що звалюються згори, і чужої гарячої крові, яка заливає рот і обличчя… А потім ти приходиш до тями на космічному кораблі работорговців і намагаєшся вижити, зберігши не лише життя, а й розум… Добре, що підлікували, поставили на ноги — правда, платити за нове життя доведеться високу ціну.