Поняття «меценат» прийшло до нас із Давнього Риму. Меценат, наближений імператора Августа, опікувався поетами, підтримував їх матеріально.
Його ім’я стало загальною назвою — так стали називати всіх, хто допомагає мистецтву й культурі. У Росії меценатство має давню традицію. Російські царі, князі й вельможі підтримували іконописців та укладачів літописів і хронік, будівничих храмів і палаців, книгодрукарів, поетів і вчених.
Злет меценатства в Росії почався з царювання Катерини II, а його справжній «золотий вік» припав на другу половину XIX — початок XX століття.
Дворянство поступово втрачало провідну роль, а на історичну сцену вийшли підприємці, які й у покровительстві діячам культури та вченим стали «грати першу скрипку».
Ця книга присвячена найвидатнішим меценатам Росії XVII—XX століть — від Ф. М. Ртишчева до Е. А. Фальц-Фейна.