Самоцвіти

При цьому автор відійшов від суто художньої оповіді, гармонійно вплітаючи в неї наукові описи мінералів та особливостей роботи.

Василь Васильович і автор вирушили до села Мурзинка подивитися, як «мужички промишляють по частині каміння». Середина весни — час, коли скресає крига, — як правило, знаменується тим, що всі люди вирушають на північ. У Мурзинці ж негласно, але справедливо розмістився центр із видобутку найрізноманітніших уральських самоцвітів.

У дорозі залізницею Василь Васильович і автор зустрічають велику кількість людей з цікавими історіями. Публіка тут найрізноманітніша, проте навіть вона не може надовго прикути увагу. Адже за вікном вагона третього класу розкинувся безсоромно красивий і величний Урал. Тут на вже горбистій місцевості то тут, то там проглядають порослі озера, на яких золотом листя сяють берези і блищать смарагдові голки сосни-карлиці. Хоча вже зараз oko помічає, що ліс помітно порідшав через тотальне вирубування. І чим ближче до Нев'янська просувався поїзд, тим частіше можна було зустріти результат втручання людини в природу. Відвали промитих пісків, купки старателів, відпрацьовані ділянки, золотопромивні машини врізалися в пейзаж своєю недоречністю.

По приїзді до Нев'янська Василь Васильович і оповідач вирушили до старої вежі. Вона вже похилилася, і її деталі більше не сяють на сонці. Але й донині вона залишається символом і душею міста. Навколо неї завжди кружляла якась таємниця. Вежі приписували зв'язок із усім містом таємними підземеллями. Сміливці шукали в ній схованки із золотом. Чимало легенд передавалося з уст в уста про стару вежу. Та й сама вона давала змогу побачити всі визначні пам'ятки міста з висоти.

Покинувши Нев'янськ, мандрівники вирушають у бік Бинговського заводу. Тут дедалі виразніше відчувається магія одного слова. А слово це — золото. Щоб знайти золото в цих краях, не потрібно докладати великих зусиль. Навіть отримана попом земля, яку виділив завод для парафії, виявилася багатою. А тому навіть будинок попа більше нагадував царський палац. Золото вимагає до себе цілковитої уваги, а тому про мурзинські самоцвіти тут нічого не знали.

Кінець шляху застав Василя Васильовича і його супутника вранці. Видобуток каміння в Мурзинці — споконвічний промисел. А тому не дивно, що тут існує ціла культура стосунків, мір і оцінки самоцвітів. Василь Васильович зі своїм товаришем дізнався, як характеризуються різні назви копалень, як виробляються штучні самоцвіти і як їх відрізнити. Що таке шерли. Не дивно, що справжні самоцвіти — рідкісні й унікальні — коштують величезних грошей. Навіть матінка Уляна Єпіфанова знає ціну своїй колекції топазів.

Щоб описати багатство Мурзинки, Південного Уралу, Ільменських гір, автор провів глибокі дослідження. Докладні описи геологічної будови смуги, до якої належать і мурзинські копальні, опис таких мінералів, як малиновий шерл, гірський кришталь, топаз, — це робота, що ґрунтується на наукових працях І.Н. Кошкарова, Г. Щуровського та інших учених. При цьому навколо кожного мінералу, кожного дорогоцінного каменю зібрано величезну кількість забобонів і прикмет. Розум мужика вигадав і закріпив чимало назв мінералів, які й досі використовуються в науці мінералогії.

Аудіокнига буде цікава тим, хто щодня прагне здобувати нові знання, відкривати обрії, поринати в невідоме. При цьому у творі «Самоцвіти» дивовижним чином гармонійно переплітаються наукові описи та художня лінія. Валерій Карнаух провів колосальну роботу, точно і без втрат прочитав книгу так, щоб слухач мав змогу не загубити основну лінію.