Хочу я того чи ні, але я зробила серйозну помилку, яка здавалася цілком виправданою.
Того вечора, коли я й Майло випадково перетнулися на галасливій студентській тусовці, нас обох тягнуло лише одне: знайти прихисток від бурі, що насувалася. Я була впевнена, що більше не зустріну його. І вже точно не чекала побачити його знову, увійшовши до аудиторії в перший день своєї практики як викладачки. Тепер мені доводилося знову зустрічатися з тими холодними, сумними очима, які мали лишитися лише згасаючою згадкою. Наша взаємна тяга була неминучою, і коли світ Майло почав руйнуватися, я не змогла відсторонитися й всупереч заборонам притиснулася ближче.
У цю холодну зиму ми прагнули лише тепла. Але замість цього опинилися в полум’ї…