У дівчинки рідкісне ім’я — Стелла. І нечаста для її часу доля, адже дитинство Стелли припало на 30–40-ві роки XX століття. У неї чудові батьки: разом з Елою — так лагідно називають її доньку — вони захоплено співають, читають, розігрують літературні спектаклі різними мовами; їхній дім наповнений радістю та любов’ю. Але одного разу приходить біда: похмурі люди забирають тата, і він оголошується зрадником Батьківщини. А п’ятирічна Еля разом із мамою їде з Москви в киргизькі степи — у заслання. Вимушено живучи далеко від рідного дому, без чоловіка й батька, вони проходять випробування табором, голодом, бідністю та хворобами, але зберігають людську гідність — не зламані ні системою, ні обставинами. Головна опора Стелли — її незвичайна мама, сильна й мудра людина, а також книги, музика та пам’ять про щасливе минуле… Ця історія біографічна. Ольга Громова написала книгу за спогадами Стелли Нудольської, яка пережила роки репресій як член сім’ї «ворога народу».