Аудіокнига, яка розвіює популярні міфи про виховання.
Ще один науковий аргумент на користь того, що діти можуть самі керувати своїм навчанням.
Як передати дітям традиції нашої культури, не нав’язуючи їх, і водночас дати новому поколінню шанс рухатися далі, виробляючи власні зовсім нові цінності та просуваючи вперед усю цивілізацію? Як зробити так, щоб виховання дитини не перетворилося на виснажливу, гнітючу роботу й приносило не лише відчуття виконаного обов’язку, а й радість? Що потрібно робити, аби не припуститися помилок, які потім буде дуже складно, якщо взагалі можливо, виправити? Що робити, якщо ці помилки вже сталися? Алісон Ґопнік розглядає два фундаментальні підходи до питання про функцію батьків і феномен «батьківства». За першим, старим підходом — роль батьків, наче теслярів, полягає в тому, щоб «вирівняти» з дітей майбутніх затребуваних і шанованих членів суспільства. Більш сучасний підхід порівнює батьків радше з садівниками, чия задача — створити відповідні умови й дозволити дітям самостійно зростати. Але які труднощі підстерігають і батьків, і дітей на цьому шляху?