Кожному хоч раз хотілося сісти на поїзд і поїхати в невідомому напрямку. Щоб не знайшли, щоб не наздогнали… А героїня роману «Сад каменів» це справді зробила. Марина — складна людина й талановитий режисер. Зустріч із нею для будь-кого — яскрава подія, хай і не завжди приємна. Якось вона втекла від світу, вирішивши, що від цього всі тільки виграють. Вона зійшла на напівстанції, де є станція, але поїзди не зупиняються, і опинилася в загадковому поселення. А може, в іншій реальності? Марина впевнена, що її не шукатимуть, але спершу приходить посилка на її ім’я, а потім з’являються найважливіші для неї люди… Схоже, тут, посеред лісу, засипаного снігом, можливо все. Навіть створити власний гармонійний сад каменів: онікс, яшму, авантюрин…