Гектору глобально не пощастило, причому проблема була аж ніяк не в складнощах, які йому створювало рідкісне за російськими мірками ім’ячко. Його просто разом із власним городом і купою інших дачних ділянок занесло в Уулик — місце, де хоча б дожити до вечора вже є досягненням, бо навколо безупинно тиняються натовпи зомбі, що постійно поповнюються; мутанти, що виросли з них, й просто не надто адекватні особи з вогнепальною зброєю та великими планами на першого-ліпшого.