`Цього не може бути!`— вигукнула Алевтіна, коли виявила вміст замшевого мішечка, який втиснув їй у руку на вагоні метро вогненно-рудий незнайомець. Та все ж — ось вони, ті коштовності! Сяють, переливаються… А рудий мерзотник вкрав її паспорт, і тепер її неодмінно розшукають. І коли в кримінальній хроніці вона побачила труп цього хлопця, Алевтіна зрозуміла: на неї чекає та сама доля. `Не бувати цьому!` — каже собі Алька й пускається навтіки, навіть не знаючи, що бандити вже дихають їй у потилицю…