— А про що ви мрієте?— Я… і ступор! А правда, про що може мріяти мама, в якої троє і більше діток? А що буде, якщо раптом таке бажання здійсниться?.. А якщо здійсниться, але не так, як ми думали?.. Не знаю як у інших, але я інколи задумуюся: що було б, якби тоді… давно… я не пішла на побачення зі своїм чоловіком? Якби я послала своїх подруг куди подалі й відмовилася від їхніх вмовлянь. Або якби я відмовилася разом із чоловіком жити. Або якби я взагалі в свій час вирішила працювати за кордоном і уклала довгостроковий контракт? Що було б?
Ким би я стала, якби щоразу, коли життя давало мені вибір, я обирала б абсолютно іншу дорогу — не ту, якою йду зараз? Адже кожна з жінок, ще будучи дівчинкою, мріє про найяскравіше, найкраще, найгарніше й найзапам’ятовуваніше життя. І коли наші мрії не зовсім стають схожими на реальність, ми «шліфуємо» себе. Ми перекроюємо себе. Щоб потім тихими ночами згадувати свої мрії з легкою сумною ноткою. Так адже? Або ні?..