Рудий дракон

"Колись він наслухався розповідей від прадіду, тож вибирав жертву надзвичайно ретельно, щоб не промахнутися. Звісно, це було не зовсім чесно… Спершу він прибув до міста на святкування в людському подобі, придивився, запам’ятав прикмети… А потім уже нічого не вартувало вихопити принцесу з відкритої прогулянкової коляски! Здається, коні понесли від переляку, але драконові це аж ніяк не було цікаво.

Принцеса здалася йому легшою за пір’їнку. Додому він долетів миттю, весело міркуючи, як же прадід, мабуть, вимучився з прабабусею: вона ж міцна й сильна, скільки разів драла правнука за вухо, та взагалі могла взяти його за комір і потримати на вазі. Прадід ніколи з нею не сперечався — як дружина сказала, так і буде. Дариан досі не зрозумів, чи прадід так її любив, чи просто боявся, хоч він уроджений дракон, а вона — ні! Прабабуся Една навіть не була принцесою — прадід Бріяна промахнувся: викрав замість королівської дочки її молочну сестру… Удачно промахнувся, що й казати!…"