Михайло Зощенко відомий насамперед як «дорослий» письменник-сатирик. Але у нього є й кілька десятків чудових «дитячих» оповідань.
Зощенко цінував свого маленького читача і зумів знайти напрочуд вірний тон розмови з дітьми. У його оповіданнях завжди присутня мораль, настанова, повчання. Він розмірковує про те, що добре, а що погано, але при цьому не вдає із себе наставника і суворого вчителя життя. Повчальність пом'якшується м'яким гумором, моралізаторство — довірливою інтонацією.