Хоча основою російської військової могутності в XX столітті прийнято вважати танкові війська, Росія стала великою «броняною державою» ще до масової появи танків на фронтах. У роки Першої світової наші бронеавтомобілі не поступалися найкращим англійським зразкам, технічні рішення, що застосовувалися при їх виготовленні, значно випередили свій час, а бронедивізіони, укомплектовані найграмотнішими солдатами, були найбоєздатнішими в російській армії й одними з перших добровільно записувалися в «частини смерті», «прийнявши на себе відповідальний, тяжкий, але почетний обов’язок померти за Батьківщину, не знаючи сумнівів і вагань у боротьбі з жорстоким ворогом» (зі наказу генерала Брусилова). А які особисті імена носили тоді наші бронеавтомобілі! «Пекельний», «Чорт», «Чудовисько», «Череп», «Громобій», «Богатир», «Побєдоносєць», «Грозний», «Дерзкий», «Сміливий», «Хоробрий», «Відважний», «Пилкий», «Славний», «Непереможний» тощо. Ця книга провідного історика бронетехніки — без сумніву, найкраще дослідження «броневої справи» Російської імперії, що надає вичерпну інформацію про створення, озброєння, виробництво й бойове застосування всіх без винятку російських бронеавтомобілів Першої світової війни. Видання ілюстровано сотнями ексклюзивних схем, креслень і фотографій.