«Російська кухня в еміграції» — збірник нарисів і есе на гастрономічні теми, написаний Петром Вайлем і Александром Генісом у Нью-Йорку в середині 1980-х, — це ні в якому разі не кулінарна книжка, хоча практично кожна її глава увінчана простим, але витонченим і колоритним кулінарним рецептом. Перед нами — справжній, перевірений часом літературний пам’ятник історії та культури. Монумент цілої цивілізації, яка спершу склалася на далеких берегах завдяки зусиллям «третьої хвилі» російської еміграції, а потім дивовижно органічно влилася у світ і лад, що народилися в новій Росії.
Вайль і Геніс знов і знов дивують читача точністю спостережень і блискучою ерудицією. Їхні нариси присвячені, як дедалі ясніше стає під час читання, не стільки російській кухні, скільки самим росіянам (у найширшому, «геополітичному» значенні цього слова), російському життю й російським часам. А те, що кожне з цих дотепних есе пропонує нам ще й суто гастрономічне відкриття, — додатковий подарунок, приготований нам щедрими авторами.