На холодному кам’янистому березі колись жив-був рибалка. Він і гадки не мав, що одного дня знайдеться жінка, яка погодиться переїхати до нього в таке похмуре місце. Одного вечора він витяг свої сіті й виявив у них дівчину. З чорним волоссям, очима сірими, як штормове море, і блискучим риб’ячим хвостом замість ніг.
Буря в її очах проникла в серце рибалки. На звуки його голосу дівчина перестала битися й смикатися, хоча не розуміла жодного слова. Але її очі зазирнули йому прямо в душу, і самотність рибалки полонила її міцніше, ніж сіті. І вона залишилася з ним, і любила його, хоч з часом він постарів, а вона — ні.
Плітки про цю дивну й незвичайну жінку переходили з уст в уста, доки не дійшли до людини, чий бізнес полягав у продажі всього дивного й незвичайного.
Його звали Ф. Т. Барнум, і він шукав русалку.