Я уявляла магію як феєрверки заклинань і казкових чудовиськ. Та отямилася в промерзлому провулку — без грошей, без дару й без жодного розуміння, що робити далі. Натомість я вмію в’язати шкарпетки, від яких стає тепліше на серці, і знаю, як розставити речі, щоб у домі хотілося затриматися. Тепер я — остання з Світлоруких, а моє головне заклинання — затишок.
Гільдія магів вимагає дозволу, обдарований (і надзвичайно привабливий) купець намагається перетворити мене на джерело прибутку, а прискіпливий чиновник тисне правилами та статтями.
Але я доведу: у цьому світі важливіше не подвиги й порятунок, а вміння створити місце, де хочеться жити. І, здається, я вже зустріла того, кому це так само потрібно.