Ні, я зовсім не героїня балади. Я краду, щоб ми з братом не померли з голоду. І вбиваю — інакше вб’ють мене. Якщо чесно, у мене це добре виходить: інакше б я не вижила. Під безжальними сонцями Срібного міста, де жебраки б’ються за ковток води, а безсмертна королева без жодних вагань відправляє на страту будь-кого, виживання здається дивом. А ще я чую шепіт металів — і за таку таємницю легко поплатитися життям: будь-яка магія тут заборонена. Але навіть коли здається, що виходу немає, хіба можна зовсім перестати надіятися?
Коли доля підкинула мені шанс усе змінити, я зважилася на ризик. І, напевно, загинула б, якби не він. Кінгфішер. Коли я вперше побачила його, подумала, що переді мною сама Смерть.
Та правда виявилася зовсім іншою.