Коли Чарльз Діккенс у 1843 році написав «Різдвяну пісню», він створив історію, яка проживе віки — історію, для якої не існує меж часу. Його опис скупого, черствого ділка, що вчиться відчувати радість Різдва, так прижився, що саме ім’я Скрудж стало загальним, позначаючи людину жадібну й жорстоку. Минуло понад сто п’ятдесят років, але донині жодна людина не хотіла б приміряти на себе ім’я Скруджа.
Твір, створений Діккенсом, поєднує і веселощі, і кошмар, і піднесеність, але при цьому зовсім не є повчальним чи сентиментальним. «Різдвяна пісня» — це насамперед фантазія. Але фантазія, заснована на реальності. Діккенс створив щось справді життєве й незабутнє, адже його розповідь — воістину найкращий опис людської природи.