Данило Андреєв — людина тяжкої долі. Творчість була для нього змістом і сенсом життя, виконанням обов’язку, покладеного на поета згори. Так само, як є подвижники у вірі, є подвижники й у творчості. Таким був Данило Андреєв, який писав чернетки «Рози Мира» у камері Володимирської тюрми та завершував саму книгу в ті 23 місяці бездомних мандрів, які залишалися смертельно хворому чоловікові до смерті.
«Роза Мира» створена на основі особистого духовного досвіду автора. Данило не був ні теософом, ні антропософом, ні кимось іншим подібного плану. Стан відкриттів і видінь, що відвідували його від ранньої юності, а у в’язниці перейшли в рівне й сильне світло трансфізичного знання, — це рідкісний, але все ж зустрічний у людей дар Світлих Сил. Немає сумнівів у приналежності цих Сил до Світла, коли читаєш книгу.