«Романтичний егоїст» Бегбедера — за його власними словами, це «Лего з Его»: під маскою героя він то сповідається сам, то підсовує вигаданого письменника, пересиченого славою. Клуби, де фліртує паризька літературна богема, пляжі й дискотеки модних курортів, «гарячі квартали» та престижні готелі, світське й художнє життя найбільших мегаполісів, включно з Москвою, — деталі пазла миготять упереміш із дотепними оцінками нашої епохи та її героїв на тлі туманного усвідомлення краху, що насувається.
Автор звертається до жанру щоденника, ніби заздалегідь відкидаючи якийсь конкретний сюжет. Книга переповнена безліччю «відомих» людей, яких пересічний читач з Росії не знає (у мене є підозра, що й француз знає навряд чи — хіба що дай Боже третину), тому виноски з поясненнями до такої маленької книжки — понад сотню, трохи втомлює. Але, пробираючись крізь ці скупчення богеми, ти весь час натрапляєш на висловлювання автора, такі близькі тобі, але які ти раніше не міг сформулювати. Саме цим і приваблює творчість Бегбедера.