Бора Чосич — один із найпомітніших сербських і хорватських авторів ХХ століття. Його роман «Роль моєї родини в світовій революції» побудований як літературна мозаїка, яку складає маленький хлопчик: із дитячою прямотою він переказує історії про свою рідню.
У їхньому домі постійно щось відбувалося. Мати починала плакати з приходом осені. Батько возив у валізі клаптики тканини. Незаміжні тітки роздавали всі гроші вуличним музикантам. Дід незмінно підсміювався над людьми навколо. А потім у Югославію увійшли німецькі війська — і дядько «включив грамофон, щоб заглушити крики».
Мілоґрад Павич вважав, що ознака справді хорошої книги — можливість відкрити її на будь-якій сторінці й одразу почати читати. «Роль моєї родини в світовій революції» — саме такі романи.
У видання також включено «Записну книжку Музіля» — сюрреалістичну повість, знову про родину й повсякденність. Тут Чосич знову вдається до карнавального способу письма, віддаючи належне ідеям Михайла Бахтіна.