«Читати головні книги російської літератури — це як переглядати заново власну біографію. Життєвий досвід накопичувався попутно з читанням і завдяки йому… Ми ростемо разом із книгами — вони ростуть у нас. І коли-небудь настає час бунту проти вкладеного ще в дитинстві ставлення до класики», — написали Петро Вайль та Олександр Геніс у передмові до найпершого видання своєї «Рідної мови».
Автори, що емігрували з СРСР, створили на чужині книгу, яка незабаром стала справжнім, хай і трохи жартівливим, пам’ятником радянському шкільному підручнику з літератури. Ми ще не забули, як успішно ці підручники навіки відбивали в школярів будь-який смак до читання, прищеплюючи стійку огиду до російської класики. Автори «Рідної мови» спробували знову пробудити в нещасних чад (і їхніх батьків) інтерес до вітчизняної витонченої словесності. Схоже, спроба вдалася на повний успіх. Гострий на розум і захопливий «антипідручник» Вайля та Геніза вже багато років допомагає випускникам і абітурієнтам складати іспити з російської літератури.
Анотація: Нестандартний погляд на класичну літературу: байки Крилова як нове Євангеліє, «Тарас Бульба» як «Іліада» ХІХ століття, Карамзін як провісник сучасної прози, Лермонтов, який передбачив появу Гумільова… та інші несподівані відкриття.