Гоголь — один із небагатьох письменників, які впродовж своїх нескінченних мандрів побували в трьох священних столицях — Москві, Римі та Єрусалимі, письменник, що пережив ці «паломництва» з особливою силою й глибиною. Із трьох міст найбільш улюбленим, безперечно, був Рим: у ньому Гоголь провів чотири з половиною роки, завершив першу частину «Мертвих душ», створив і переробив чимало творів.
Відомо, що спочатку Гоголь замислював написати цілий «римський» роман, озаглавлений «Аннунциата». Але в 1841 році він змінює назву на «Мадонна дей фьорі», а наступного року виходить повість «Рим». Зміна заголовка свідчила про те, що змінилися тема й змістовий центр оповіді — розповідь не про жінку, а про місто. Гоголь і раніше використовував топоніми в назвах своїх творів, наприклад, у «Миргороді» (1835) та «Невському проспекті» (1835). «Рим» завершує цей ряд.
І якщо погодитися з тим, що твір мистецтва завжди є картиною світу, imago mundi, то повість Гоголя виявиться не лише дослідженням римського генія місця, втіленим у форму літературного твору, а й ідеальним imago Urbis.