Повість «Республіка ШКІД», написана Леонідом Пантелеєвим у 1926 році у співавторстві зі своїм другом і однокашником Григорієм Білих, принесла юним авторам оглушливу популярність.
Автори цієї книги — колишні безпритульники. З тих, кому доля приготувала бути мандрівниками, злодіями та нападниками. Лише випадковість завадила кожному докотитися до самого дна життя. Хлопці написали книжку у сімнадцять—дев’ятнадцять років. Вони розповіли в ній про своє життя, про таких самих буйних підлітків, як і вони самі, про друзів — товаришів, скалічених життям. За плечима кожного підлітка з бандитськими прізвиськами — своя багата пригодами біографія, у якій знайшлися місце і тюрма, і розподільчі пункти, і облави на притони.
У кожного з різнокольорового гурту шкідівців — особливий, вироблений у відчайдушній боротьбі за життя характер.
І як не хочеться їм відмовлятися від своїх звичок!
Ця книга — про безпритульних підлітків. Вона про те, як малолітні хулігани й кишенькові злодюжки ставали неспокійними мешканцями школи напівтюремного режиму, названої таємничими літерами ШКІД. Це книга про те, як скалічені долею хлопці з труднощами перетворювалися на нормальних людей, чиї вчинки вже визначали не злодійські закони, а поняття честі, совісті й дружби. А книга, де все правда, вийшла хоч і жорстокою, але все-таки веселою та дотепною.