Агата повільно повернулася до Свиридова, насмішкувато оглянула його поглядом, потім перевела погляд на його супутницю, так само з оцінила її — і нарешті промовила:
— Мишенятко, я не твоя білочка! Не треба вдавати переді мною господаря всесвіту! Ми обидва знаємо, що це зовсім не так.
— Упевнена?
— На сто відсотків!
Почувши це, Володимир, не розриваючи зорового контакту з Агатою, простягнув картку ювеліру зі словами:
— Я купую це кільце! За подвійною ціною!
— Свиридов, ти що, зовсім з глузду з’їхав?
— Тобі коробочка потрібна, чи ти одразу підеш в неї?
— Що? — Агата розгубилася.
— Утім, для кільця коробочка не потрібна. З днем народження, Агато Павлівно!