Агата повільно розвернулася до Свиридова, злегка глузливо оцінила його поглядом, потім перевела погляд на його супутницю, теж глянула оцінювально — і, нарешті, промовила:
— Ведмежатко, я не твоя білочка! Не треба зображати переді мною господаря всесвіту! Ми обидва знаємо, що це далеко не так.
— Упевнена? —
Услід за цим Володимир, не перериваючи зорового контакту з Агатою, простяг картку ювеліру й сказав:
— Я купую це кільце! За подвійною ціною!
— Свиридов, ти офігів? —
— Тобі коробочка потрібна, чи одразу в ній підеш?
— Що? — Агата розгубилася.
— Утім, для кільця коробочка не потрібна.
З днем народження, Агата Павлівна!