— Я навіть не знала, що ти народила, Катю! — здивовано каже подруга.
— Так. Маші вже… три роки, — вимовляю я, збиваючись. — Не хвилюйся, Наташ, я надовго в вас не затримуюся.
— Та кинь! У нас із Сергієм величезна простора квартира. Усім місця вистачить!
Наташа сідає навпроти й тихіше каже:
— А хто батько Маші? Ти нічого про нього не розповідала.
Мені хочеться крізь землю провалитися. Бо батько моєї дочки — це її чоловік, який зараз сидить навпроти й не зводить з мене погляду. Життя підкидає мені сюрприз за сюрпризом. Ми з Сергієм так сильно любили одне одного, але він відмовився від дитини — на першому УЗД у плода виявили вади розвитку. Я втекла й таємно народила, навіть встигла вийти заміж і розлучитися, а він… одружився з моєю подругою.