Я повернулась із поїздки на двоє діб раніше й застала чоловіка в ліжку з його співробітницею.
— Що відбувається?! — виривається у мене, а всередині все ніби обпалює.
У відповідь чоловік лише втомлено закочує очі:
— Кріс, не влаштовуй виставу.
— Виставу?! Ти мені зраджуєш!
— Тобі мало того, що у тебе є? — його голос стає жорстким. — Дім, відпочинок, дорогі речі, гроші. Будь-яка жінка мріяла б про таке життя. Я вибрав тебе — а ти замість подяки роздуваєш скандал через нісенітницю!
***
Для мого чоловіка зрада — «нічого страшного», а розлучення давати він не збирається. Він ставить до мене охорону й фактично зачиняє, позбавляючи права на власні рішення. Мені вдається вирватися і втекти, але свобода виявляється пасткою: я потрапляю до незнайомця, який вивозить мене в глухе місце. Хто він такий? І навіщо я йому потрібна?