Багато років тому я познайомилася з чоловіком у дитячому будинку. Марат був частиною мене — доки не став зрадником.
— Так, я тобі зраджую, але це нічого не змінює, — Марат втомлено розтирає долонею лице.
— Для тебе, Авроро, все залишається, як і раніше, — цинізм чоловіка зашкалює.
— Ти — моя дружина. Далі роби вигляд, що любиш мене.
Від такої зухвалості я трохи розгублююся. Він думає так легко після всього побаченого й далі зображатиме благоговіння перед його діловими партнерами й родичами? Чорт забирай, та вони, можливо, знають про його зради! Сподівається, що його дотики мені не будуть огидними, і що я й надалі задовольнятиму його сексуальні потреби, коли він знову вирішить пограти в зразкового чоловіка? Як уранці…
— Надто голосно думаєш, Ро. Без фокусів. Тобі нікуди йти, та й мене влаштовує наше сімейне життя, — він злісно усміхається й кидає на мене різкий погляд.
— Я проти розлучення.