«Подивись на себе. Ти себе зовсім занедбала. Про що з тобою взагалі розмовляти — про серіали?» Я заздалегідь знаю, що він кине мені саме ці слова, щойно я влаштую сцену ревнощів. І формально він буде правий.
Я справді стала блідою копією себе: зайва вага, вічна втома, залежність від його настрою й грошей. Я доїдаю холодні макарони й чекаю чоловіка з рейсу, а він тим часом обіймає іншу біля басейну в Дубаї. Вона — струнка, сміється стюардесса. Я — зручний предмет інтер’єру, який завжди на місці. Він певен, що я нікуди не піду, що я цілком у його руках. Але він помиляється.
Я перестану плакати й почну діяти. У мене немає ні заощаджень, ні власного житла — зате є шість місяців, щоб перевернути життя. Я приведу себе до ладу, повернуся в професію й одного разу подивлюся йому прямо в очі та скажу: «Я знаю про Оксану. І мені байдуже на твої інтрижки. Я подаю на розлучення — і катись до чорта!»