За столиком сидів він. Мій чоловік. А напроти — дівчина молодша за нашу доньку. Петро тримав її руку в своїй і дивився на неї так, як колись дивився на мене.
Симпозіум у Москві. Погана кава. Фікус, який я мала полити. Брехня. Кожне слово, сказане ним сьогодні вранці, було брехнею.
Мої руки самі взяли тарілку з гарбузовим супом — його улюбленим — і перекинули йому на голову. Помаранчева маса потекла по його обличчю, заляпала окуляри й дорогий піджак.
Наша історія закінчилася. Але моя тільки починалася.