— Геля, тут… загалом, нам треба розійтися, — чоловік викинув це так, ніби йдеться про дрібницю. Я ж із наївності думала, що розлучення пройде тихо й чисто — лише на папері.
Ага, як же.
— У тебе з’явився хтось? — уточнюю я, не одразу вірячи почутому.
— «Хтось». Кохана жінка. Я хочу бути з нею, тому йду. Точніше… йдеш ти.
Він явно розраховував, що я буду плакати, швидко зберу речі й поїду до мами. Не вгадав. Я через це з ним пройшла, тож маю повне право і на квартиру, і на військову іпотеку. Але щоб це довести, доводиться звертатися по підтримку до нового генерала — і там на мене чекає несподіваний поворот.
— Тобто моя Настя пов’язалася з вашим чоловіком? От це так… вся в свою матір, — похмуро підсумовує він. — Не хвилюйтеся, Анджеліно, я знайду, як вам допомогти. До речі, чим ви зайняті сьогодні ввечері?