Я побачила на вулиці вагітну дівчину, яка стогнала від болю, посадила її в машину й упродовж усієї дороги до пологового будинку відволікала від болісних сутичок.
— «Сьогодні ви станете матусею. Це таке щастя! А кого?»
— «Хлопчика», — прошепотіла красива блондинка.
— «А ім’я ви вже придумали?»
— «Богдан».
— «Мій чоловік теж хотів назвати сина Богданом», — я усміхнулася. — «А в нас народилася донька».
— «Ім’я нашій дитині теж обирав чоловік, — вона вичавила. — Точніше, майбутній чоловік. Ми одружимося, щойно він розлучиться зі своєю… кикиморою».
У ту мить я навіть не могла подумати, що «кикимора» — це я… І що в пологовому я зустріну свого чоловіка.
— «Ось вона — та сама рятівниця, яка вчасно привезла до нас вашу наречену!» — радісно оголосив лікар і підвів до мене Глеба.
Я заціпеніла, забувши, як дихати.
Я відмовлялася вірити, що це відбувається насправді.
Мій коханий чоловік, найдорожча людина на землі, батько моєї Сонечки стояв навпроти й тримав у руці пакет, із якого стирчала упаковка підгузків…
У книзі використано музичні вставки: https://zvukogram.com/category/muz/ – «Ліричне романтичне заспокійливе»