— Збирай речі, — кидає дракон, підводячись із ліжка та стягаючи шнурівку штанів. — Ми кудись їдемо?
Сором’язливо тягну ковдру аж до підборіддя. — Чоловік повернувся після довгої війни. Ми не бачилися три роки, і от…
— Не ми, — обертається, і холод пробігає по шкірі від його бірюзових очей. — Моя жінка вагітна. Я маю подбати про неї й про те, щоб наш дракон-син народився в законному шлюбі. Джиральдіна з донькою прибудуть днями. До цього часу тебе тут не повинно бути.