У Едуарда було все: величезний статок, гарні жінки, що втрачали одяг за клацанням пальців. Здавалося, життя вдалося, але бракувало головного — сім’ї.
Усе раптово змінилося, коли на порозі його будинку з’явилася молода жінка — медсестра. Та й не одна, а з маленькою дівчинкою, промоклою до нитки.***
— Тобі потрібно піти від чоловіка, — я різко вимовляю.
Від розуміння, у якому пеклі їй із дитиною доводиться жити, мене накриває безудержна злість.
— Я не можу, — голос Ксенії звучить приглушено.
З ранніх років я звик добиватися бажаного, і її відповідь лише роззадорює мене.
— Добре. З тобою все зрозуміло — про власну безпеку ти не бажаєш думати. Може, тоді про дитину? Ким вона стане, живучи з батьком-тираном?