«Як ти міг? І з ким? З подругою нашої дочки! З сестрою дружини сина!»
— Не істер, Ксюша. Тобі це не пасує.
— Тітонька Ксюша, ми не хотіли вас образити… — бурмоче гола дівчина, ховаючись за спиною мого чоловіка.
— Ображати? Та ми ж причепили ножа собі в спину! Двадцять сім років разом! І от твоя подяка. Малолітня…
— Обережніше з виразами, Ксеніє! — строго каже чоловік. — Ася не заслуговує на таке ставлення.
— А я що, заслужила?
— Їдь додому. Немає потреби в публічних скандалах. Поговоримо пізніше.
— Тату, ти зовсім охамів? — плаче дочка.
— І Мілану забери. Так буває, Ксюша. Я закохався. Але ти моя дружина, і я повернуся до тебе.
— Я не збираюся це терпіти. Розлучення!
— Краще подумай, перш ніж кидатися гучними фразами. Я ж можу погодитися. А тоді що залишиться тобі, Ксюша?
Улюблене свято перетворюється на пекло, коли я дізнаюся, що після двадцяти семи років шлюбу чоловік завів інтрижку з подругою дочки.
А найгірше те, що він пропонує мені почекати, поки він нагуляється, щоб надалі й далі грати роль чоловіка.