З самого початку свекруха твердить, що ми з чоловіком не підходимо одне одному, а я все сподівалася: з часом вона заспокоїться й прийме наш союз. Як же я помилялася…
Піддавшись її влучним уколам і провокаціям, я накоїла дурниць і сама загнала себе в пастку. Ціна моїх імпульсивних рішень виявилася занадто високою — розвалився шлюб, який мені здавався бездоганним.
Кажуть, від любові не відмовляються? Можливо… Але якщо любиш — відпускаєш, щиро бажаючи людині щастя. Навіть коли серце розривається, а всередині все болить, я впораюся. Головне — не чіпати старі рани й триматися подалі від колишнього чоловіка. «З очей геть — з серця геть», правда? Звучить легко, але…
Для мене це виявилося майже неможливим: доля вирішила посміятися над нами. Мій колишній чоловік став моїм начальником. Я не готова відмовитися від посади, до якої так довго йшла, і він це прекрасно розуміє.
Нам доведеться навчитися спілкуватися заново — строго за роботою. Так-так, тільки робота, бо дороги назад немає. Хоча… це ще питання.