Що може бути гірше, ніж стати помічницею зарозумілого перевертня, який не терпить тебе навіть духу? Хіба що потрапити в тіло його колишньої дружини й не знати про це якийсь час. Та й сам перевертень не в курсі, що тепер йому доведеться мати справу не з нахабною дівчиною, яка відмовилася від істинності. А зі мною. Потрапляночкою в розлученні…
***
— Я більше не хочу бути твоєю дружиною, Едріан Нар! — звучить зухвата фраза, що стає справжнім ляпасом моїй гордості.
— Забирай свою мітку! — Як забажаєш, Діана, — усміхаюся у відповідь, розуміючи, що це буде єдине правильне рішення.
— Я Едріан Нар відмовляюся від Діани Арнст і забираю мітку. Відтепер вона більше не моя дружина! — додаю й мовчки йду, залишаючи розбурхану дівчину одну. І сподіваюся, що більше ніколи не бачитиму її.