— Макар, що тобі потрібно? — відступаю на крок. — Ти кинув мене, повіривши своїй матері. Зрадив. Я одна боролася. Усе, що в мене є, створено моїми руками й мізками!
— Діана, мила. Зовсім не так! Це ти забрала в мене все! І твоє благополуччя спочиває на руїнах мого життя. Зараз я наміряний забрати те, що є моїм. За правом крові.
— Ти про гроші?..
— Про двійнят. Я забираю дітей із собою.
— Вони тільки мої! Ти не маєш права!
— Давай запитаємо в них, з ким вони хочуть залишитися? Ти здивуєшся їхній відповіді!
Вісім років тому він вигнав мене, звинувативши в зраді.
Ми випадково зустрілися на відпочинку. Двійнята-семилітки Марс і Лея самі знайшли його, привели до мене. Я готова пробачити колишньому все. Але випадково дізнаюся, що Мак нічого не забув і одержимий помстою.