Чоловік з моєю колишньою подругою беруться за руки.
— Я від тебе йду, Агата, — заявляє чоловік. — Ми з Катею чекаємо дитину.
Відчай накриває мене з головою. Легкі відмовляються дихати, серце — як вулкан — вибухає лавою, обпікаючи нутрощі. Свідомість чіпляється за тоненький колосок надії. Я питаю:
— Це жарт?
— Ні, Агата, — твердо відповідає Катя і сильніше стискає пальцями руку мого чоловіка.
— Агата, ми з тобою розлучаємося, — підтверджує чоловік.
З очей у мене ллються непрошені сльози, я не хотіла, щоб Льоша з Катею їх побачили.
— Не вдавай із себе жертву! Катя, на відміну від тебе, змогла завагітніти й скоро народить мені спадкоємця. Як бачиш, проблема була не в мені.
***
На п’яту річницю весілля чоловік повідомив, що йде до вагітної коханки. Але трагедія, яка спочатку вибиває мене з колії, насправді виявляється шансом почати краще життя. А колишній чоловік ще й благатиме мене повернутися.